Чарльз Еслер провів понад 50 років закритим у лікарні — попри те, що не мав жодного гострого захворювання.

Чарльз, який має легкі порушення здатності до навчання та епілепсію, вперше потрапив до лікарні, коли йому було 10 років.

Він розповів BBC Scotland, що "провів надто багато днів народження" в лікарнях, і йому не подобається бути замкненим і не мати свободи дій.

Дітей використовували як "піддослідних кроликів". Скандал із зараженою кров’ю в Британії

"Я думав, що моє око просто випаде"

"Моя хвороба настільки рідкісна, що не має назви"

Його сестра Марго розповіла, що боролася за те, щоб Чарльз міг бути незалежним, і минулого року, у віці 62 років, він нарешті вперше отримав ключі від власної квартири.

"Його сім’я роками боролася, щоб знайти для нього відповідне місце", — сказав Девід Флемінг з благодійної організації Richmond Fellowship Scotland.

"На жаль, деякі люди застрягають у системі", — сказав він.

Розслідування BBC Scotland виявило, що сотні людей із розладами здатності до навчання досі перебувають у шотландських лікарнях або живуть за сотні кілометрів від родини.

Це відбувається попри те, що влада протягом десятиліть проводила політику, що всіх їх мають переселити із закладів тривалого перебування у власні домівки.

Два з половиною роки тому уряд Шотландії пообіцяв переселити більшість цих людей у власне житло до березня 2024 року.

Однак нові дані, отримані BBC Scotland, свідчать про те, що кількість таких людей у місцевих госпіталях, навпаки, зросла — з літа минулого року кількість осіб із розладами навчання в лікарнях збільшилась зі 173 до 191.

А загальна кількість у новому реєстрі, до якого також входять люди, які перебувають далеко від дому, зросла на 12% з 1243 до 1398.

Опікуни Чарльза твердять, що його випадок доводить, що кожна людина, за наявності необхідної підтримки, може жити в громаді.

"Він чудово пережив перехідний період, зараз він незалежний і чудово почувається", — каже Флемінг.

"Тепер я можу виходити з дому і піти в маленький паб при дорозі, щоб там пообідати", — каже Чарльз, який виріс у Глазго.

"Мені подобається фіш-енд-чипс. Це чудово. Раніше я ніколи не мав свободи", — додає він.

Чарльз розповів, що любить сидіти у власній вітальні й дивитися фільми про Джеймса Бонда. Він вчиться самостійно готувати їжу, займатися садівництвом і прибирати.

Його сестра Марго Макківер розповіла, що в дитинстві поведінка її брата часто була складною, і їхнім батькам порадили помістити його в лікарню.

За її словами, лікарям було важко підібрати правильні ліки від епілепсії для Чарльза.

Марго роками боролася, щоб її брат отримав власний дім.

"Не думайте, що це сталося, як у казці, — каже вона. — Це був дуже довгий процес. Було залучено дуже багато людей, і знадобилося близько 14 років, щоб знайти відповідне місце".

"Кожен повинен мати когось, хто зможе переконатися, що він — не просто цифра", — додає Марго.

Фрейзер Малкольм живе в лікарні понад три роки — попри угоду про те, що він готовий звідти поїхати.

20-річний хлопець з Вест-Кілбрайда в Північному Ейрширі має обмежене мовлення та особливі потреби, але до того, як він потрапив до лікарні, він жив повноцінним життям, кажуть його батьки.

Він відвідував спеціальну школу, регулярно займався вітрильним спортом і відпочивав із сім’єю, а також допомагав батькові ремонтувати вітрильний човен.

Його батьки твердять, що "прохання про допомогу" стало їхньою найбільшою помилкою.

За словами матері Фрейзера Карен, після перебування у госпіталі стан її сина погіршився, і що страх перед лікарняними обмеженнями "просто знищує людину, якою він був колись".

Вона додає, що їй "огидно" від того, що кількість людей з розладами навчання зросла після того, як міністри пообіцяли повернути таких людей додому.

"Це завдало удару по нашій родині та багатьом іншим родинам, з якими я зараз спілкуюся", — каже вона.

Сім’я Фрейзера спеціально обладнала для нього кімнату і хоче, щоб він повернувся додому, але вони кажуть, що в лікарні стан його здоров’я настільки погіршився, що він почав боятися виходити із кімнати.

Подібно до багатьох таких сімей, їм важко знайти відповідний пакет догляду та домовитися про його переведення з лікарні.

Представник організації охорони здоров’я та соцзабезпечення Ейрширу заявив, що їхня організація продовжуватиме працювати з Фрейзером та його сім’єю, щоб виписати його з лікарні.

"Існують постійні виклики на місцевому рівні та в усій Шотландії щодо можливостей, доступності та різноманітності варіантів догляду для людей зі складними потребами", — каже він.

Речниця організації охорони здоров’я та соціального забезпечення Глазго сказала, що для Чарльза переїзд у власний дім був важливим кроком.

"Ми продовжуємо наполегливо працювати, щоб підтримати інших людей, таких як Чарльз, зі складними потребами, щоб вони переїхали з лікарні у відповідне житло в громаді", – сказала вона.

Згідно з даними, які отримала BBC Scotland, понад 120 людей із розладами навчання перебували в лікарні понад рік, 28 — понад 10 років, і четверо людей провели в лікарні понад 20 років.

Два роки тому BBC Disclosure виявила, що люди з розладами навчання опиняються у лікарнях у пастці.

Кайлу Гіббону зараз 37 років, і він уже 15 років живе в державній лікарні Карстерс.

Джеймі — 26 років, і він живе в лікарні Вудлендс-В’ю в Ейрширі та Аррані з 19 років і стоїть на обліку як відстрочена виписка.

Тисячі людей з розладами навчання жили в лікарнях тривалого перебування до 1990-х років, коли таку практику визнали негуманною.

Шотландський уряд 2000 року закріпив за кожною людиною з розладами навчання право жити у власних домівках у суспільстві.

За словами експертів, за належної підтримки кожна така людина може повноцінно жити у власному домі.

Доктор Сем Сміт, директор C-Change Scotland, організації, яка надає підтримку людям з інвалідністю й допомагає їм жити у власних домівках, сказав: "Ми закрили лікарні тривалого перебування 20 з гаком років тому, бо вірили, що люди можуть жити в суспільстві".

Уряд Шотландії заявив, що виділив 20 мільйонів фунтів стерлінгів, щоб допомогти переселити людей із розладами навчання у власні будинки.